All posts by natalka
Увага!
24 та 30 квітня, а також 1 та 2 травня заняття у студії проводитися не будуть.
Таку небачену печаль…
Таку небачену печаль
Я звідала сьогодні…
Біг полем хлопчик і кричав
З дитинства, мов з безодні.
Збірка “Творяща глина”
Відома прикарпатська художниця Марія Корпанюк навчає дітей мистецтву вже десятиліття
У стінах цього закладу не виникає жодних сумнівів – у кожної без винятку дитини є талант до малювання. Відома прикарпатська художниця Марія Корпанюк навчає дітей мистецтву вже десятиліття.
Спочатку вчителювала у художній школі, згодом викладала образотворче мистецтво студентам. Але найцікавіше, переконує мисткиня – це робота з наймолодшими художниками. У своїй майстерні займалась навіть з дворічними малюками. Тут, у новій студії, має більше простору та дитячого натхнення довкола. Перша моя студія була вдома – пригадує Марія Корпанюк.
Займалась там з власними дітьми. Зачарована щирою й безпосередньою творчістю, мисткиня прикрашає усе довкола роботами учнів. Попри те, що студії лише пару днів, тут уже майже чимало вихованців найрізноманітнішого віку. Здебільшого малюки, яким до художньої школи вступати ще рано. Щодня – свіжі теми та завдання, і жодної диктатури. Кожен маленький митець самостійно вирішує, як і що малювати.
Чимало цих діток мають мрію – стати художниками. У день відкриття художньої студії одну з дитячих робіт придбали на аукціоні. Те, що плани у Марії Корпанюк та її учнів серйозні, підтверджує й майбутня виставка. Вже 5 липня у виставковій залі Спілки Художників 3 десятки дітей віком від 2 до 10 років презентують масштабну виставку власних робіт.
(З дитинства)
Пливуть берези до небес.
Зимова ніч, мов склянка соку.
І піч, і висохлий овес,
І кукурудза пахне збоку.
І пахне мамина хустина
Далеким, теплим пахне духом.
Вологе скло на шибах стигне,
І кіт муркоче коло вуха.
Мій сон на комині сидить,
Заривши ніжки в теплу сажу,
Щось тихо-тихо лопотить.
Кладе дві зірки на рамена,
Щоб освітити темний шлях…
І так паде на піч до мене.
Збірка “Творяща глина”
Біліє сад
Біліє сад. В хвилину самоти́ни,
Коли погаснуть очі авт шалених,
Цей сад стоїть так близько коло мене
І пахне, мов голівонька дитини.
Збірка “Творяща глина”
Межі нема в цих темних водах
Межі нема в цих темних водах,
Де вир на срібному свердлі
Вривається в ядро землі.
Покірно хиляться тут лози,
Мов поневолені глибин.
На склі води — хмарини плин.
Ніхто не поворушить тиші,
Ні біла блискавка хребта,
Ні в легкому падінні птах.
Лише мойого тіла сплеск,
І віддих виру, й віддих неба,
І невтолима ця потреба:
Шукати в ранішній порі
Блідого вогника зорі.
Збірка “Ніким не бачені картини”
Стара кузня
У кузні вітер павутиння рве
І будякам чіпляє на корони.
В широкі шпари ніч пливе,
В ній — дух людини безборонний.
Корова нипає при вході,
Принюхується і скубе,
За нею, мов покора ходить
Телятко стомлене, рябе.
Тут пахне сирістю і глеєм,
Вже навіть дерево зросло,
Давно покрилося іржею
Дзвінке і чисте ремесло.
Нема ковадла, ні коня,
Лиш місяця серпок забутий
Висить до голубого дня,
Весь в чисте золото обутий.
Збірка “Ніким не бачені картини”
«Ковчег унікальних культур. Гуцульщина»
У грудні 2014 року відбулася презентація книги „Ковчег унікальних культур. Гуцульщина” заслуженого художника України, директора музею українського мистецтва у Таллінні (Республіка Естонія) Анатолія Лютюка.
Робота над проектом тривала 5 років. Сторінки книги вироблені з саморобного «черпаного» паперу в спеціально облаштованій майстерні, а обкладинка із дерева та шкіри. До книги увійшли 47 віршів прикарпатської майстрині, педагога та поетеси Марії Корпанюк, така ж кількість коментарів до них та 30 коломийок. Вірші подані українською та англійською мовами. До кожного із віршів підбирався окремий папір. Ілюстрації – Анатолія Лютюка та дітей із гуцульських шкіл. А кожний розділ книги завершується гербарієм, зібраним біля підніжжя Говерли.
Наступні видання цієї серії Анатолій Лютюк планує присвятити лемкам, бойкам, індіянському народові навахо та саамській культурі.
Гуцулка
А чия то молодиця
У хустці черленій?
На шиї коралики.
На руках перстені.
Сорочечка вишивана
І ткана попружка.
Я ї видів на Івана –
Файна, як та ружка.
Гуцул
То мій Ґазда йде д’горі
Легкою ходою
На нім черес, в руках топір
В очах сум за мною
На нім сердак з китичками
І шєпка рогата,
І сорочка біленька,
А думка крилата.
Ніч врочиста, мов причастя…
Ніч врочиста, мов причастя,
Розів’є гніздечко кіс,
Слух обійме темний ліс,
Серце стихне в болях щастя.
Б головах вода дзюрчить,
В тілі — птах, земля і жінка,
І сухого хліба грінка,
І очей густа блакить.
І конвалій цвіт блідий,
Нас докупи мох сплітає.
В сонні трави опадають
Перестиглих зір плоди.
Збірка “Ніким не бачені картини”