Дитяча художня студія Марії Корпанюк "Кольорові пальчики"

Світлої пам'яті Марії Корпанюк, яка пішла з життя у 2025 році. Студія «Кольорові пальчики» більше не працює — сайт збережено як пам'ять про Марію, її картини, кераміку, поезію та роботи її учнів.

All posts by natalka

Була то незвичайна свічка…

Була то незвичайна свічка:
Очеретянка-королева.
Текла в ногах вода сталева,
Старий Дністер – забута річка.

А на листку, мов на долоні,
Праматір жаб’ячого роду
Дивилася на сиву воду,
Де очерет тремтів в поклоні.

Збірка “Творяща глина”

Злива

Заєць біг з червоним жахом,
Жаб в траві грудки крикливі.
Під лозою, мов під дахом,
Не натішимося зливі.

Перебігла вир русалка,
Срібним шовком шелестіла.
І рожева з грому скалка
Коло ніг її зітліла.

Грім поплив на села ближні,
А ми спраглими вустами
Найсолодші їли вишні
Коло цвинтарної брами.

Збірка “Творяща глина”

В кореневищах тліє сон…

В кореневищах тліє сон —
Очей минулих голубінь.
До вуха дише срібний дзвін,
Як дише мальва до вікон.

Червоний камінь розколовсь,
І кров руда з дерев стекла,
І біла жінка надійшла,
Розсипала подолок скла.

Збірка “Творяща глина”

Місяць

Ця ніч — його. Він — повелитель.
Він — маг-чаклун, він — ворожбит,
Він — циган, батогами битий,
Той що не зрадив дзвін копит.
Він – серп, він — колесо млинове,
Він — білий син зірок з пітьми.
Ось він — одягнений в обнови,
Ось він — придуманий дітьми.
Ось він — поет, аж серце стигне,
Він — біль, він — полум’я палюче,
Він — правда, щира, як людина,
Що сумно дивиться із кручі.
Збірка “Творяща глина”

Світліє небо, дощ затих…

Світліє небо, дощ затих,
Блистять зволожені листки.
Букет настурцій золотих —
З твоєї доброї руки.

Вода прозора у відрі,
На дні плескаті камінці.
І дві зозульки на корі,
Мов два веселі промінці.

І мокра вигнута трава,
І став поколений дощами,
І хмари лінія крива
У дивнім світлі понад нами.

Збірка “Творяща глина”

Шукаю слів, а слів нема…

Шукаю слів, а слів нема,
І тихо павутиною
Снується темрява німа
І гусне над дитиною.

Уже вікно рябе, латкате,
Колишуться дерева.
І на голівці у дитяти
Рука спить Василева.

А на стовпі хитає вітер
Нічний ліхтар вологий.
І листя зіткане із літер
Паде комусь під ноги.

Збірка “Творяща глина”

Барвиста галерея днів…

Барвиста галерея днів,
Вогненний захід —
Шовк з плеча Марії.
Вулкан небес —
Червоний гнів
Полум’яніє.
Іду припіднята
Шаленим вітром,
Льодів торкаючись ногою
Іду.
Немовби рани гою,
Повірте!

Збірка “Творяща глина”

“Це мій перший вітраж”

В Івано-Франківському художньому музеї відбулося вручення свідоцтв про закінчення Івано-Франківської державної художньої школи. Близько 70 вихованців Михайла Щерб’яка, Лілії Присяжнюк, Назара Кардаша, Ольги Шутко, Тетяни Скрипин, Августа Басюка та Марії Корпанюк влаштували в музеї виставку своїх робіт.

Юні художники представили різноманітні техніки: декоративний розпис, розпис на тканині, кераміці, живописні та графічні роботи. Найбільше привабив відвідувачів музею розпис на склі. За словами художниці Марії Корпанюк, техніку розпису на склі своїм учням вона показала цього року. Робити вітражі їм сподобалося, тому в експозиції представлено цікаві розписи пляшок, тарелів, вітражі.

Вражали роботи Ірени Хованець («Ангели і люди»), Юлії Шевченко («Мрія»), Андрія Березинського («Схід сонця»). А ще — власноруч змайстровані капелюшки на голівках деяких випускниць.

Розповідає випускниця школи-ліцею № 23, випускниця художньої школи Аня Бажан, авторка роботи «По той бік раю»:
— Це мій перший вітраж. Я собі уявляю рай, як щось гармонійне, де є життя, де людина вільна. Мені імпонують вогняні жовтогарячі кольори, тому саме їх використала в роботі. Спочатку я зобразила пташку на дереві, ніби жар-птицю, а потім вирішила, що їй буде самотньо, тому доповнила картину іншими деталями…

Назарій Мельничук на склі зобразив споруду художнього музею. Свою роботу він подарував музеєві, де вже кілька років поспіль випускники художньої школи проводять урочистості з нагоди її закінчення.

Леся ТУГАЙ

“Галичина” / 14 червня 2007 р.

На знімку: Зображення Художнього музею на склі (автор Назарій МЕЛЬНИЧУК)

Човен

Ні воску з погаслої свічки,
Ні з осені чорного листу…
Впав човен в обійми річки,
У воду весняну чисту.
Дивилися круглим оком
Риби блакитні і срібні,
Плив він і тесаним боком
Води погойдував здрібна.
Пружні тіла, наче глеки,
Темні відбили глибини.
Припали перші лелеки
До рідного неба Вкраїни.
І човен здавайся лелекам
Пелюсткою раннього квіту.
Зітліла дорога далека
В зеленому вогнищі літа.

Збірка “Творяща глина”