Розмови дітей у студії
Розмовляємо про дизайн
Женя
– А мій улюблений дизайн – малювати котиків і собачок.
Міля
– Палітра – це така мисочка, в яку треба мокати і крутити. Художник – це той, хто малює дерева, будинки, роботів.
Оленка
– Кентавр має півлюдини, півконя. А якщо людина перетвориться на коня, то це вже не поправиш.
Женя
Довго нюхала білу гуаш і сказала:
– Вона пахне, як собака, що вийшла на волю.
Яринка
– Я ще не вмію читати, але в мене є перший том, другий і третій.
Арман
Ліпить їжака:
– Фу, это не простая работа.
Женя принесла до школи свої малюнки, намальовані у студії. На запитання, чи сподобалися її малюнки однокласникам, відповіла:
– Дуже! Всі попадали під парти.
Злата
– В мене така чорна, капець яка чорна гуаш!
Артур
Дуже любить ліпити з глини. Питає маму:
– Чому студія називається художня, а не художня-ліпльожня?
Соломія намалювала птахів з дуже товстими дзьобами. На питання, чому вони такі великі, відповідає:
– Бо вони понабирали в дзьоби їжі.
Даринка
– Пані Марія, Ви чули, що мій тато поламав собі ногу? Що не чули?
Злата
– А мій тато ще живий!
Ілля
– А Миколай має на шапці плюсик і літає, як фея?
Саша
– А ви знаєте таку велику бабусю з Бурштина, аж до стелі? В неї є ще город.
На малюнку у Соломії два коти женяться. Молодий, молода, а поряд двоє їх дітей. На питання, чи то від першого шлюбу діти, відповідає:
– Ні, вони собі взяли їх з інтернату.
Богданка ліпить для свого братчика синього коника. На прохання зробити так, щоб очки в коника дивилися, відповідає:
– Ні, не треба. Він молиться.
Соломійка намалювала дівчинку-балерину з сірим личком. На питання, чому личко сіре, відповіла:
– Бо вона тренувалася бути балериною і впала на землю.
Марта намалювала Діву Марію з Ісусом. На прохання принести роботу на виставку, відповідає:
– Свою Діву Марію не дам на виставку, бо до чого я буду молитися?
Соломія намалювала море, в морі купається мама, вона топиться, а дочка на березі кричить, піднявши руки вгору. Рот у дівчинки чорний. На питання, чому рот чорний, відповідає:
– Бо вона об’їлася шоколаду.
Саша
– Ти був у школі?
Ілля
– Ні, проспав благополучно.