Днями у виставковій залі обласної Спілки художників відкрито виставку дитячого малюнку, присвячену першій річниці дитячої художньої студії Марії Корпанюк.

92 дітей представили 600 робіт, вщерть заполонивши виставкову залу. Як і батьки й бабусі юних художників та й відомі митці, усі відзначають вільність думки і талант. “Немає неталановитих дітей, є нерозкритий талант”, – не втомлюється повторювати пані Корпанюк і головне – саме так діяти. Власне за цим і приходять до неї багато батьків – аби дати своїм дітям безцінне спілкування з харизматичною особистістю, котра надихає на творчість, відкриває емоційність і позитивне мислення. Наймолодшому учасникові виставки 10 місяців. Марко Корпанюк також уже залюбки малює, у його абстракції видно наступність поколінь. За словами пані Марії, в їхній студії не так давно відкрито майстерню з виготовлення капелюшків, тож до свята власної художньої школи всі дівчатка вдягли вишукані капелюшки, демонструючи необмежений креатив.

Леся ТУГАЙ

Галичина / №81 / 4 червня 2011 р.

Якщо ви відвідуєте мистецькі виставки, якщо ви наближені до Національної спілки художників України, — ім’я Володимира Гуменного вам знайоме. Можливо, у вашій оселі висять графічні або живописні твори цього талановитого художника. Якщо ні, а я в цьому впевнена, для вас це ім’я одне з багатьох. Ви не знайдете в книгарнях, бібліотеках каталогів чи монографій цього художника, він не нагороджений жодною всеукраїнською чи обласною мистецькою премією, про нього не пишуть газети і журнали, проте такий художник живе в нашому місті і про нього знає світ. У світових каталогах його ім’я стоїть поряд з такими титанами від мистецтва, як Альбін Бруновський, Олександр Архипенко, Сальвадор Далі, Генрі Мур, Джакомо Монцу.

Учень славного снятинського митця Ярослава Лукавецького, 100-річчя якого ми святкуватимемо наступного року, завдяки проникливому вчителеві уже в дитинстві знав, що буде художником і тільки художником. Навчаючись у мистецьких школах Києва і Львова, він підтвердив своє бажання. В 1986 р. вступає до Національної спілки художників. Його роботи окрім України експонувались на міжнародних виставках у Бельгії, Болгарії, Індії, Іспанії, Італії, Канаді, Кореї, Литві, Македонії, Словакії, США, Тайвані, Фінляндії, Японії (понад 100 виставок).

Його персональні виставки відбулися у Вільнюсі (1985), Братиславі (1986), Монреалі й Оттаві (1990), Москві (2000). Роботи зберігаються в музеях Іспанії, Італії, Кореї, Литви, Польщі, Росії, США та в приватних збірках у багатьох країнах світу.

Володимир Гуменний — член Графічного клубу (Філадельфія, США, 1994 р.), член-кореспондент Міжнародної академії модерного мистецтва (Рим, Італія, 2001 р.), заслужений художник Міжнародної академії модерного мистецтва (Рим, Італія), академік, професор Міжнародної академії літератури, мистецтва і науки «Сгесі-Магіnо» (Версаль-Турин, Італія).

1990 року отримав гран-прі на міжнародній виставці в Сеулі. У 2002-2006 рр. здобув бронзову медаль Міжнародної академії модерного мистецтва, спеціальну міжнародну нагороду «Трофей медузи» XXVI (Рим, Італія, 2005 р.) і ще багато-багато інших, не менш почесних нагород.

Не думаючи про славу, працює у своїй творчій робітні в Будинку художника, а слава і в цьому році не забарилася. Одна з найпрестижніших премій у галузі живопису — премія
Антонія ван Дейка (м. Рим), присуджена нашому івано-франківському художникові Володимирові Гуменному. Від імені усіх друзів-митців вітаємо свого товариша з високим визнанням, зичимо й надалі творчих звершень, натхнення і перемог.

Марія Корпанюк.
Художниця.

Галичина / 13 грудня 2007 р.

Так досвідчений майстер живопису і кераміки, член Національної спілки художників України, поетеса та ініціаторка багатьох цікавих починань в артистичному середовищі міста, Марія Корпа-нюк назвала вже четверту виставку малюнків своїх вихованців, на якій представлені роботи дітей за останній рік.

Вони й справді схожі на веселку, оці дітлахи – веселі, яскраві, жваві й непосидючі. Марія Михайлівна зізнається, що свого часу саме завдяки дітям їй захотілося малювати, бо раніше захоплювалася керамікою: “Моє завдання – розбудити художника в дитині. Я люблю фантазувати, тому дітям зі мною цікаво. Як птахові мало одного крила, щоб полетіти, так і мені одної глини для втілення моїх фантазій замало. Я бачу, який світ кольоровий, і мені хочеться його намалювати. Цьому навчаю й дітей: бачити, який світ кольоровий, відкривати божественне в собі. Коли щось роблю, то ця праця повністю поглинає мене, я насолоджуюся нею. В житті я граюся. Багато працюю, але праця для мене – теж швидше гра, а гра не може бути тяжкою. І життя для мене – це гра. Напевно, так само легко Бог колись створював світ”.

У студії художниці – малеча віком від двох до одинадцяти років, усього 25 юних обдарувань. Пані Марія не проводить відбору, бо переконана, що всі діти талановиті від природи, її завдання лише в тому, щоб допомогти цим талантам розкритися. І заохочувати їх до цього не треба – вони повністю поринають у світ своїх фантазій. Малюють переважно гуашшю, хоча є й акварелі, а також роботи з пластиліну, кераміка.

Тематика дитячих творів необмежена, як і Космос: діти малюють героїв улюблених казок, ангелів, природу, звірят, птахів, квіти і навіть… футболістів. “Я даю їм якусь загальну тему, наприклад вогонь, а діти вже втілюють її хто як бачить і може: один малює ватру, другий – дракона, третій -піч”, – пояснює наставниця.

Про кожного зі своїх вихованців вона склала невеличкого вірша. Ось, скажімо, наймолодший художник-модерніст – дворічний Артемко Прокопів:

Я художник Артем,
Я малюю без проблем.
Хоч мені всього лиш два —
Ідей повна голова.
Ми художники з дідусем,
В дідуся всього я вчуся.
Пензлі, фарби, олівці
Створюють шедеври ці.
Та різниця є між нами –
Трішки різні в нас програми,
Бо дідусь мій — реаліст,
А я – справжній модерніст.

Художницю та її маленьких вихованців вітали представники влади, колеги, друзі. Вона ж висловила щиру вдячність людям, які допомогли організувати виставку: голові правління обласної організації Національної спілки художників України Ігореві Токаруку, директорові друкарні “Місто-НВ” Романові Онуфріїву, директорові кінотеатру “Люм’єр” Лідії Шкрібляк, директорові гуртівні канцтоварів “Наш партнер” Людмилі Дорошенко, дизайнерові Наталці Вінтонюк, підприємцеві Оксані Бринській, Іванові Яковцю, а також арт-кафе “Гармидер”.

А восени Марія Михайлівна планує відкриття чергової виставки, можливо, у ляльковому театрі. Хтозна, можливо, проект “Марія Корпанюк і діти” буде найвдалішим у її житті і років десь так за десять-п’ятнадцять хтось із її вихованців прославить не лише Івано-Франківськ, а й Україну?

Ірина ШАЛКІТЕНЕ

Вечірній Івано-Франківськ / №19 (019) 8 липня 2010 р.