All posts by natalka

Розкриваємо таланти
«Неталановитих дітей немає», – переконує відома художниця Марія Корпанюк. Якщо ж батьки вважають, що їхня дитина не має хисту до малювання, то вони помиляються. Аби талант проявився, треба його розвивати змалечку. Задля цього пані Марія минулого вівторка відкрила дитячу художню студію.
Відкрити такий заклад пані Корпанюк хотіла давно. Будучи у Спілці художників, вона неодноразово організовувала виставки юних художників, тож бачила їхній талант і потенціал.
«Одного разу я зустріла маленького хлопчика, який з дідусем ходив по Спілці художників і шукав вчительку, яка б навчила його малювати. Відтоді я зрозуміла, що треба відкривати студію, – розповідає пані Марія. – Адже в художні школи приймають дітей від восьми років».
Тут навчатимуть юних талантів віком від п’яти до десяти років. Саме в цьому віці дитячі малюнки найцікавіші – вони безпосередні, дитина ще не думає, чи правильно вона малює, чи точні лінії. Малює так, як бачить, як сприймає світ. В 10-11 років діти починають дорослішати, а разом з ними змінюється і малюнок.
Марія Корпанюк переконує: аби не зіпсувати дитячу творчу безпосередність, у студії не буде жодних примусів і наказів – лише маленькі підказки. А саме навчання відбуватиметься в ігровій формі. Щоб дітям не було нудно, на кілька годин відома художниця ставатиме дитиною.
Перші уроки відбудуться вже цього тижня. До речі, студія не матиме канікул.
Галина ЦАП
“Івано-Франківський оглядач” / 020(097), 3 червня 2010 р.

Я ще в тобі не відійшла…
Я ще в тобі не відійшла
Від русих кіс до пасем срібних,
Хоч по ріці полотна згрібні
І моя мама попливла.
Я ще у мами на руках,
Та вже тобі рука належить,
Ніхто ці руки не розмежить,
Хоч ниточка така тонка…
Збірка “Творяща глина”

Від засмаглої руки…
Від засмаглої руки
Плавна тінь в піску блукає.
Око спокою шукає
В срібнім полиску ріки.
В лопухах вода студена,
Пташка в лозах на сторожі,
І піщане наше ложе,
Чисте, радісне, вогненне.
Вдалині, мов мак село,
Закосичене хлібами.
Між крутими берегами —
Липень спертий на весло.
Збірка “Творяща глина”

“КОЛЬОРОВІ ПАЛЬЧИКИ”
Дитяча художня студія «Кольорові пальчики» створена відомою художницею Марією Корпанюк, членом Національної спілки художників України, лауреатом обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва і архітектури в 2010 році.
За період з 2010 по 2013 рік в дитячій художній майстерні навчалися близько 200 дітей віком від 5 до 10 років. Студія стала мистецьким острівком серед поважних дорослих мистецьких закладів, де панує творча атмосфера, радість світосприйняття, занурення в багатство кольорів, відчуття власного маленького внеску у безмежну скарбницю світового мистецтва.
Мистецький проект «Марія Корпанюк і діти» – це виставки дитячого малюнка, де діти представляють мешканцям міста свої власні творчі здобутки. Багатьом запам’яталися такі виставки, як: «Я люблю малювати», «Глиноманія, фарбомагія», «Кольорові пальчики», «Сонячні зайчики» та інші. Кожна виставка супроводжується цікавими буклетами, в яких представлені усі учасники та їхні роботи. До них викладач власноручно написала багато віршів про малювання.
Вихователь і педагог, художник і поет Марія Корпанюк з трепетом ставиться до кожного юного таланту, вважаючи, що кожна дитина – це космос, який ми відкриваємо для майбутнього.
“Західний кур’єр” / 21 листопада 2013 р.

Світило сонце…
Світило сонце. Приморожений
Очима риб дивився став.
І лист, мов ангел потривожений,
На землю з дерева злітав.
На водах спала жінка біла,
Холодна жінка кам’яна.
На тілі в неї осінь тліла,
Неначе латочка сукна.
Збірка “Творяща глина”

Ряд очеретяних свічок…
Ряд очеретяних свічок
На білих паличках,
Мов перевтілений дячок,
Виводить тонко птах.
Осінніх вільх солодкий запах.
Село. Вечірній дим.
Бреде корова по левадах
З телятком золотим.
Збірка “Творяща глина”

Глина, фарби і дитячі пальчики…
Відомий не лише в мистецьких колах арт-проект “Марія Корпанюк і діти” існує вже близько п’яти років. Днями до Міжнародного дня захисту дітей у виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України відкрито чергову виставку дитячого малюнку вихованців студії Марії Корпанюк.
П’ять років тому все почалося із 13 обдарованих дітей, котрі виставили свої малюнки під час персональної виставки художниці М. Корпанюк. І це було дуже почесно. Далі дітей ставало все більше. Довелося організовувати персональні дитячі виставки з дорослим розмахом. Адже до майстра приходили найменші, талант котрих ще не зіпсували в школі, окремих приводили батьки, а ще частіше – бабусі чи дідусі, котрі не мали сумніву у великому майбутньому своїх онуків, а сьогодні вже гідно оцінили їхні спроби.
Сонце, що ходить по землі, перевернутий дім, коти, птахи, і багато Миколайчиків, котрі несуть подарунки, а ще квіти, кольорові пальчики (так називають свою студію учні Марії Корпанюк – Авт.), коти в коронах, зайці з метеликами, метелики з людськими обличчями, пінгвіни, двоголові дракони і багато інших незвичайних істот. Окрім цих 500 талановитих малюків, на виставці представлено ще стільки ж пластичних творів з глини. Вернісаж цього разу так і назвали – “Глиноманія. Фарбомагія”. До відкриття виставки діти та їхні помічники (а меценатів назбиралося чимало) видали, як це роблять зазвичай справжні професіонали, каталог із власними творами, однак підійшли до цієї справи оригінально. Бо сам каталог виглядає як дуже кумедна книжка із нестандартними фотографіями дітей, їхніми цікавими розповідями про своє життя, мрії та здобутки. Видно, що притаманна всім без винятку дітям креативність у вихованців Марії Корпанюк просто вирує.
“Наша студія ще маленька за віком, але тут працюють великі художники. Я думаю, що всі ми можемо оцінити ті малюнки, котрі малюють наші діти. Я дякую всім батькам, котрі приводять своїх дітей. Мине кілька років, і ці діти принесуть славу культурі нашого народу, вони стануть нашими колегами. Я дякую вам за радість спілкування з вашими дітьми, бо ви, може, не знаєте, які ваші діти цікаві, я бачу те, чого ви не бачите, бачу їх розкутими, коли вони творять. Мені вже цікавіше спілкуватися з дітьми, аніж з дорослими. Дорогі діти, дякую вам за вашу працю”, – сказала на відкритті виставки дитячих малюнків керівник мистецької студії Марія Корпанюк.
Спілкування під час вернісажу направду було цікавим, передовсім для дітей, адже вони прийшли до виставкової зали як творчі особистості – усі в стилізованих костюмах, з квітами для своєї накращої вчительки. Звісно, не всі діти, котрих так піднесено приймали відвідувачі виставки, у майбутньому стануть художниками, однак відчуття і потреба прекрасного їх, віримо, не покине.
Леся ТУГАЙ
“Галичина” / № 78-79 / 31 травня 2012 р.

Старий цвинтар
Отут була могила
І тут. Ходи сюди.
Лежать у цих могилах
Прапрадідів діди.
Ніхто про них не знає.
Розсипались хрести.
Трава розпочинає,
Як сотні літ, рости.
Трава, над нею груші
Дрібні, рясні, медові.
Сюди козацькі душі
Приходять, як додому.
Сюди козацькі внуки,
Коли у полі всі,
Тримаючись за руки,
Йдуть босі по росі.
Уже й про дім забули,
Грядки свої й чужі,
Вже й місце проминули,
Де гріються вужі.
Є в хащах непрохідних
Ожини, глоду й рожі
У них домівка рідна
І сонцем вкрите ложе.
Збірка “Ніким не бачені картини”

Здійнявсь туман… Села — як не бувало…
Здійнявсь туман… Села — як не бувало…
Лиш пес стоїть на прив’язі один,
І стелиться до ніг вечірний дим,
І хтосі здаля викрикує зухвало.
Повільно гаснуть голоси жіночі,
Закутані в тонкий туман,
І пахне медом житній лан,
І віз собі туркоче проти ночі.
А потім заскрипить залізна брама,
Чиясь розтане постать в темноті,
І пес побачить, як на висоті
Несеться хмара, вхоплена вітрами.
З-під неї, не підвладні навіть снові,
Світла спалахнуть, аж радісно очам,
І чаша неба світиться, мов храм,
І до вечірні цвіркуни готові.
28.10.1988р.
Збірка “Ніким не бачені картини”