Межі нема в цих темних водах,
Де вир на срібному свердлі
Вривається в ядро землі.

Покірно хиляться тут лози,
Мов поневолені глибин.
На склі води — хмарини плин.

Ніхто не поворушить тиші,
Ні біла блискавка хребта,
Ні в легкому падінні птах.

Лише мойого тіла сплеск,
І віддих виру, й віддих неба,
І невтолима ця потреба:

Шукати в ранішній порі
Блідого вогника зорі.

Збірка “Ніким не бачені картини”