У кузні вітер павутиння рве
І будякам чіпляє на корони.
В широкі шпари ніч пливе,
В ній — дух людини безборонний.

Корова нипає при вході,
Принюхується і скубе,
За нею, мов покора ходить
Телятко стомлене, рябе.

Тут пахне сирістю і глеєм,
Вже навіть дерево зросло,
Давно покрилося іржею
Дзвінке і чисте ремесло.

Нема ковадла, ні коня,
Лиш місяця серпок забутий
Висить до голубого дня,
Весь в чисте золото обутий.

Збірка “Ніким не бачені картини”