
Літо. Суботів
Душно. Крісло під каштаном,
Пахне сирістю з кімнат,
Голуби снують від рана
І воркують щось не влад.
На плотах висять кожухи,
Нафталіну й цвілі запах,
І метелики, і мухи,
Сонця знак в кота на лапах.
І все дужче припікає,
Мліють квіти в квітнику,
І усе живе тікає
Попід верби на ріку.
Пахне липа, аж до млості,
Мучить спрага — до води…
Літо, ти прийшло не в гості,
Ти пребудеш назавжди.
Збірка “Ніким не бачені картини”