Так досвідчений майстер живопису і кераміки, член Національної спілки художників України, поетеса та ініціаторка багатьох цікавих починань в артистичному середовищі міста, Марія Корпа-нюк назвала вже четверту виставку малюнків своїх вихованців, на якій представлені роботи дітей за останній рік.

Вони й справді схожі на веселку, оці дітлахи – веселі, яскраві, жваві й непосидючі. Марія Михайлівна зізнається, що свого часу саме завдяки дітям їй захотілося малювати, бо раніше захоплювалася керамікою: “Моє завдання – розбудити художника в дитині. Я люблю фантазувати, тому дітям зі мною цікаво. Як птахові мало одного крила, щоб полетіти, так і мені одної глини для втілення моїх фантазій замало. Я бачу, який світ кольоровий, і мені хочеться його намалювати. Цьому навчаю й дітей: бачити, який світ кольоровий, відкривати божественне в собі. Коли щось роблю, то ця праця повністю поглинає мене, я насолоджуюся нею. В житті я граюся. Багато працюю, але праця для мене – теж швидше гра, а гра не може бути тяжкою. І життя для мене – це гра. Напевно, так само легко Бог колись створював світ”.

У студії художниці – малеча віком від двох до одинадцяти років, усього 25 юних обдарувань. Пані Марія не проводить відбору, бо переконана, що всі діти талановиті від природи, її завдання лише в тому, щоб допомогти цим талантам розкритися. І заохочувати їх до цього не треба – вони повністю поринають у світ своїх фантазій. Малюють переважно гуашшю, хоча є й акварелі, а також роботи з пластиліну, кераміка.

Тематика дитячих творів необмежена, як і Космос: діти малюють героїв улюблених казок, ангелів, природу, звірят, птахів, квіти і навіть… футболістів. “Я даю їм якусь загальну тему, наприклад вогонь, а діти вже втілюють її хто як бачить і може: один малює ватру, другий – дракона, третій -піч”, – пояснює наставниця.

Про кожного зі своїх вихованців вона склала невеличкого вірша. Ось, скажімо, наймолодший художник-модерніст – дворічний Артемко Прокопів:

Я художник Артем,
Я малюю без проблем.
Хоч мені всього лиш два —
Ідей повна голова.
Ми художники з дідусем,
В дідуся всього я вчуся.
Пензлі, фарби, олівці
Створюють шедеври ці.
Та різниця є між нами –
Трішки різні в нас програми,
Бо дідусь мій — реаліст,
А я – справжній модерніст.

Художницю та її маленьких вихованців вітали представники влади, колеги, друзі. Вона ж висловила щиру вдячність людям, які допомогли організувати виставку: голові правління обласної організації Національної спілки художників України Ігореві Токаруку, директорові друкарні “Місто-НВ” Романові Онуфріїву, директорові кінотеатру “Люм’єр” Лідії Шкрібляк, директорові гуртівні канцтоварів “Наш партнер” Людмилі Дорошенко, дизайнерові Наталці Вінтонюк, підприємцеві Оксані Бринській, Іванові Яковцю, а також арт-кафе “Гармидер”.

А восени Марія Михайлівна планує відкриття чергової виставки, можливо, у ляльковому театрі. Хтозна, можливо, проект “Марія Корпанюк і діти” буде найвдалішим у її житті і років десь так за десять-п’ятнадцять хтось із її вихованців прославить не лише Івано-Франківськ, а й Україну?

Ірина ШАЛКІТЕНЕ

Вечірній Івано-Франківськ / №19 (019) 8 липня 2010 р.