У тому тлумі несусвітнім,
Червоно-жовто-голубому склі,
Де пахне згарищем і літом,
Лицем до неба ангел на землі.

Йому тепер отут лежати
Зі сріблом-золотом в крилі,
Поки якась рука дитяти
Віднайдеться і в цім селі.

Підійме, обітре, зрадіє
І нескладне його тільце
Невинним зором обігріє,
Мов великоднєє яйце.

І покладе в такім куточку,
Де кріп росте і бузина,
Щоби на ангельську сорочку
Не спокушався сатана.

03.05.1989 р.
Збірка “Ніким не бачені картини”