Туман. Сітник – трава пожовкла
І печериць бліді купки,
І світла лінія ріки
Під срібним простирадлом жовтня.

Осінній ліс змахнув останнє
Прив’яле золото з чола.
В нім спала стомлена бджола,
Згубивши літо у тумані.

Збірка “Творяща глина”

Хитнулось дзеркало води,
Вклонились довгі стебла,
І два невидимі сліди
Забрала хвиля тепла.

У склі тугих глибин зникає
Моє зображення в’юном.
Вода крізь пальці протікає
У чашу із блакитним дном.

Збірка “Творяща глина”

Я боса йду,
Аж терпнуть ноги.
Вітрила саду – лопухи,
Аж в’яне листя винограду
І вислуховують дахи:
Що скажу я,
Чого безмовна?
Кільце дорогу обрамля
І тополина перша вовна,
Неначе перше немовля.
Мені не смеркло,
І не смуток,
І не жура,
І сум не сум,
То глиняний
Малий когутик
Спиває з віч моїх росу.

Збірка “Творяща глина”

***
Блищить вода, тремтить осо́ка.
Чиїсь неторкані поля.
Зоря загублена високо,
Мов ненароджене маля.

Трава припарена, пахуча,
На голім лікті слід від стебел.
І світлячок, як мить текуча,
Як спогад лагідний про тебе.

Усе, як сон. Холодна м’ята.
І сонця знак — мені одній,
І ночі голуба кімната
Із цвіркунами біля вій.

Збірка “Ніким не бачені картини”

Тут переходять часто вбрід,
Чебрець коровами прим’ятий.
А віддалік будяк крислатий,
Що між людьми зоветься «дід».

Пуста кошара. Терну кущ.
Дністер все вужчий з кожним роком.
І між травою мертвий хрущ,
І над хрущем полин високий.

Пастух викрикує здаля.
Могутні звуки з міста линуть.
І ледь ворушиться земля —
То кріт розпушує долину.

Збірка “Творяща глина”

Дупластих верб нутро таємне,
Домівка крихітних створінь.
Вікно в глибоку далечінь
Землі, де спить коріння темне.

Зозулька вперто помандрує
Ярком кори, немов корал,
Вже первоцвіт сніги скарав,
Рілля зволожена парує.

Струмків дзеркала під горою,
Коротка тінь від яворів.
Серед заквітчаних ярів
Спів комашиний над водою.

Збірка “Ніким не бачені картини”

Таку небачену печаль
Я звідала сьогодні…
Біг полем хлопчик і кричав
З дитинства, мов з безодні.

Збірка “Творяща глина”

Пливуть берези до небес.
Зимова ніч, мов склянка соку.
І піч, і висохлий овес,
І кукурудза пахне збоку.
І пахне мамина хустина
Далеким, теплим пахне духом.
Вологе скло на шибах стигне,
І кіт муркоче коло вуха.
Мій сон на комині сидить,
Заривши ніжки в теплу сажу,
Щось тихо-тихо лопотить.
Кладе дві зірки на рамена,
Щоб освітити темний шлях…
І так паде на піч до мене.

Збірка “Творяща глина”

Біліє сад. В хвилину самоти́ни,
Коли погаснуть очі авт шалених,
Цей сад стоїть так близько коло мене
І пахне, мов голівонька дитини.

Збірка “Творяща глина”