Стебло тоненьке деревію.
Аж паморочить чаша квіту
І у руці моїй біліє.

Де тіло сплетене із тілом,
З корінням рож, акацій жовтих
Тугим сплетінням наболілим.

Зелений шовк барвінок стелить,
Блакитним оком хрест уздрівши,
В ім’я задивиться на мить.

Вже фарба лущиться, і срібло
В траву осиплеться навік,
І дощ омиє тихо й дрібно.

У квітах вічних і пахучих
Стебло прив’яле деревію…
Усе минуще. Все минуще.

Збірка “Творяща глина”