Отут була могила
І тут. Ходи сюди.
Лежать у цих могилах
Прапрадідів діди.

Ніхто про них не знає.
Розсипались хрести.
Трава розпочинає,
Як сотні літ, рости.

Трава, над нею груші
Дрібні, рясні, медові.
Сюди козацькі душі
Приходять, як додому.

Сюди козацькі внуки,
Коли у полі всі,
Тримаючись за руки,
Йдуть босі по росі.

Уже й про дім забули,
Грядки свої й чужі,
Вже й місце проминули,
Де гріються вужі.

Є в хащах непрохідних
Ожини, глоду й рожі
У них домівка рідна
І сонцем вкрите ложе.

Збірка “Ніким не бачені картини”