Дух завмер, об ребра вдаривсь.
Зупинилась тихо мить.
Глибина мені бринить,
Пахне дном тендітна парость.

В темних тінях верболозів
Я блукав собі без цілі.
Береги в зеленій цвілі
Мені стрілись по дорозі.

І замулене каміння,
Напівзгниле і замшіле,
Дерево в ріці осіле,
Без кори і без коріння.

Лиш один я чув тоді,
Як брати мої ростуть.
І пливуть прудкі, мов ртуть,
У спокусливій воді.

Збірка “Творяща глина”