Густа трава, некошена трава.
Зелені жаби, легкі, мов кульбаби,
І біла-біла голова
Моєї білої прабаби.

Де велетенські гарбузи
У землю грузли жовтим тілом,
Вона, мов паросток лози,
Жила, світилась і зітліла.

Була ще осінь золота,
Грушки спивали сік солодкий.
Тендітний дух її літав
В цім світі дивнім і короткім.

Збірка “Творяща глина”