Ріка така, нема такої,
Бджола над квітом, звіробою,
І вряд на березі сидять

Мій дід, мій батько і мій брат.

Мій дід щось батькові сказав,

Сказав тихесенько на вухо,
Про те хіба Дністер лиш слухав,

Про те ще чула лиш лоза.

Сказав, і встав, і відійшов,
І не оглянувся назад.
Лишився батько мій і брат.
Мій батько братові сказав

Про щось тихесенько на вухо,

Про те хіба Дністер лиш слухав,

Про те ще чула лиш лоза.

Сказав, і встав, і відійшов,
І не оглянувся назад.
Лишився мій єдиний брат.
Ріка пливе стрімка, невпинна.

Пішли в минуле батько й дід…

Лиш ти, кохана Батьківщино,

Мені сіяєш на весь світ.

Збірка “Творяща глина”