Світило сонце. Приморожений
Очима риб дивився став.
І лист, мов ангел потривожений,
На землю з дерева злітав.

На водах спала жінка біла,
Холодна жінка кам’яна.
На тілі в неї осінь тліла,
Неначе латочка сукна.

Збірка “Творяща глина”