1
Ти спиш, де сплетені ключиці,
Там з вуст моїх спливає слово,
І пахне в світі фіалково,
Жаданий плід цвіте в зіницях.

Я твердну, стовбуром стаю,
Розкину гілля охорони
Навколо чарівного лона
В твоїм розбруненім гаю.

2
Нас двоє. День і ніч для нас.
Ріка, повітря і дерева.
Стоїть минуле, наче мрево,
Навіки втрачене нараз.

До тебе, земле, ми прилинем
Себе пізнавши і збагнувши.
Відкриє небо в тілі душу
З очима вічної провини.

Збірка “Творяща глина”