Ні воску з погаслої свічки,
Ні з осені чорного листу…
Впав човен в обійми річки,
У воду весняну чисту.
Дивилися круглим оком
Риби блакитні і срібні,
Плив він і тесаним боком
Води погойдував здрібна.
Пружні тіла, наче глеки,
Темні відбили глибини.
Припали перші лелеки
До рідного неба Вкраїни.
І човен здавайся лелекам
Пелюсткою раннього квіту.
Зітліла дорога далека
В зеленому вогнищі літа.